Розглянуто коло актуальних філософських проблем, пов'язаних із сучасною кризою класичної концепції раціональності, входженням наукового дискурсу в якісно новий стан, постмодерністською деконструкцією метафізики раціоналізму, наративізацією та герменевтизацією практики сучасної науки. Показано, що сучасне оновлення методологічної культури перебуває під зростаючим впливом двох "каталізаторів". Роль першого відіграють "науки про складність", когнітивні науки та квантово-польова космофізика, а другого - процеси деконструкції, що оновлюють ядро традиційної філософії. Головні з них: "лінгвістичний поворот у філософії", деконструкція "об'єкт-суб'єктної" схеми, наративізація та герменевтизація когнітивних практик сучасної науки. Запропоновано нетрадиційне критико-рефлексивне осмислення сучасного стану наукового дискурсу, подано власну оцінку когнітивних, епістемологічних, соціальних наслідків сучасних трансформацій методологічної культури науки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0в01

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ш1 + Ш100.01

Рубрики:

Філософські питання і методологія мовознавства

Мова як засіб спілкування (комунікативна функція)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На матеріалах гуманітарних дисциплін, зокрема, літератури, лінгвістики та природничих наук обгрунтовано парадигмальний статус діалогу в сучасному мисленні. Доведено, що як спосіб мислення діалог притаманний природничому та гуманітарному пізнанню, оскільки своїм підгрунтям має структурованість свідомості людини в нейрофізичному, психологічному та гносеологічному зрізах. Висвітлено ідеї про еволюційний характер Всесвіту, нелінійну картину світу, яка містить у собі і нелінійність процесу мислення. Розглянуто такі актуальні проблеми, як структура діалогу, природа в контексті діалогу, мова як засіб ведення діалогу, проблема істини за умов діалогу.

На материалах гуманитарных дисциплин, в частности литературы, лингвистики и естественных наук обоснован парадигмальный статус диалога в современном мышлении. Доказано, что как способ мышления диалог присущ естественному и гуманитарному познанию, поскольку основывается на структурированности сознания человека в нейрофизическом, психологическом и гносеологическом срезах. Освещены идеи об эволюционном характере Вселенной, нелинейной картине мира, которая содержит в себе и нелинейность процесса мышления. Рассмотрены такие актуальные проблемы, как структура диалога, природа в контексте диалога, язык как средство ведения диалога, проблема истины в условиях диалога.

Проаналізовано комплекс світоглядних проблем, викликаних глобальними теоретичними та науково-технічними зрушеннями в природознавстві кінця XX - початку XXI ст. Розкрито значення глибинних багатовекторних змін, які відбуваються у науковому світогляді під впливом розвитку таких галузей, як синергетика, квантово-польова космофізика, інформатика, молекулярна біологія, а також індустрія нано-біо-геномо-нейро-інформаційно-комп'ютерних супертехнологій. Увагу приділено пошуку нових шляхів розвитку технонауки, новітнім фундаментальним теоріям сучасного природознавства, формам буття технооб'єкта, аналізу опорних понять і базових мов наукового опису реальності деконструювання базових парадигм природознавства, які домінували у XX ст. Охарактеризовано постнекласичний і постмодерністський етапи історичного становлення природознавства.

Проанализирован комплекс мировоззренческих проблем, вызванных глобальными теоретическими и научно-техническими сдвигами в природоведении конца XX - начала XXI вв. Раскрыто значение глубинных многовекторных изменений, происходящих в научном мировоззрении под влиянием развития таких отраслей, как синергетика, квантово-полевая космофизика, информатика, молекулярная биология, а также индустрия нано-био-геномо-нейро-информационно-компьютерных супертехнологий. Уделено внимание поиску новых путей развития технонауки, новейшим фундаментальным теориям современного природоведения, формам бытия технообъекта, анализу понятий и базовых языков научного описания реальности деконструирования базовых парадигм природоведения, доминирующих в XX в. Охарактеризованы постнеклассический и постмодернистский етапы исторического становления природоведения.

Проаналізовано природознавчу науку у контексті взаємодії природничонаукового, технікознавчого і гуманітарного дискурсів, їх взаємовплив у добу революційних супертехнологій. Висвітлено проблеми герменевтики сучасної космофізики як нової методології природничонаукового пізнання і розуміння світу. Розглянуто питання герменевтики симетрійного Всесвіту в історичному контексті, уявлення про живу матерію в герменевтичних моделях квантового Космосу. Описано інтелектуальні інформаційні технології як основу становлення інформаційної цивілізації. Розкрито проблему і зміст гуманітарних наукомістких технологій, джерела супертехнологій у соціогуманітарній сфері. Визначено шляхи подолання конфлікту між наукою і релігією у ХХІ ст.

Проанализированы природоведческая наука в контексте взаимодействия природоводческонаучного, техниковедческого и гуманитарного дискурсов, их взаимовлияние в эпоху революционных супертехнологий. Освещены проблемы герменевтики современной космофизики как новой методологии природоведческонаучного познания и понимания мира. Рассмотрены вопросы герменевтики симметрической Вселенной в историческом контексте, представления о живой материи в герменевтических моделях квантового Космоса. Описаны интеллектуальные информационные технологии как основа становления информационной цивилизации. Раскрыты проблема и содержание гуманитарных наукосодержащих технологий, источники супертехнологий в социогуманитарной сфере. Определены пути преодоления конфликта между наукой и религией в ХХІ ст.